Олексій Палій,
адвокат, керуючий партнер
Primary Advisors LLC
В контексті цієї теми пропоную розглянути актуальні правові позиції Верховного Суду щодо питань оподаткування у процедурі банкрутства. На переконання автора цієї статті, ці питання є актуальними через зміни законодавства про банкрутство, а також зміни підходів Верховного Суду у справах за позовами податкових органів до юридичних осіб, щодо яких відкрито провадження у справі про банкрутство.
- Спори щодо предметної юрисдикції. Банкрутство.
Загалом є послідовна практика Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах із цього питання. Зокрема, Верховний Суд виходить із того, що Кодекс України з процедур банкрутства є спеціальним щодо регулювання правовідносин у зв’язку з порушенням справи про банкрутство позивача та зараховує до грошових зобов’язань і зобов’язання щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів).
Для таких грошових зобов’язань установлено спеціальний порядок –через розгляд спору щодо таких вимог у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Водночас законодавство з питань банкрутства не розрізняє кредиторські вимоги за суб’єктом їх пред’явлення: кредитор – особа публічного права чи кредитор – особа приватного права. Такий порядок пред’явлення вимог до боржника стосується поточних вимог кредиторів. Зазначена вище практика Верховного Суду сформована на підставі правової позиції, висловленої в постанові від 11.02.2021 р. у справі № 560/2855/20, а також із посиланням на позиції Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у постановах від 27.02.2019 р. р. у справі № 826/1866/17 і від 23.09.2020 р. у справі № 826/16976/16, у яких Велика Палата зазначала про належність справ у процедурі банкрутства до юрисдикції господарського суду.
Щодо порядку розгляду конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до боржника, то порядок їх погашення регулює лише Кодекс України з процедур банкрутства, що чітко визначено п. 87.10 Податкового кодексу. Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.09.2020 р. у справі №826/16976/16 уже висловлювала свою позицію про те, що спір про стягнення конкурсних вимог на користь податкового органу підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Однак ухвалою від 27.05.2021 р. у справі № 140/704/19 Верховний Суд задовольнив клопотання про передання справи на розгляд Великої Палати з таких підстав: у постанові КАС ВС від 29.01.2019 р. у справі № 0670/4698/12, яку суди застосували під час вирішення зазначеного спору, суд касаційної інстанції висловив правову позицію, яка зводиться до того, що з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків до вимог контролюючого органу, які не внесені до конкурсних кредиторських вимог у межах справи про банкрутство, підлягає застосуванню порядок погашення грошових зобов’язань, передбачений ПК України. Зокрема,Верховний Суд зазначив, що Велика Палата ще не висловлювала своєї позиції щодо предметної юрисдикції справ за поточними вимогами податкових органів після відкриття провадження у справі про банкрутство.
У цьому контексті Верховний Суд послався на такі норми права: п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, яким закріплено, що до справ, які належать до юрисдикції господарських судів, входять, зокрема,справи про банкрутство та справи у спорах із майновими вимогами до боржника, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів(договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових і службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов’язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України. Крім того, у контексті справи № 140/704/19 Верховний Суд послався на принцип офіційного з’ясування всіх обставин у справі, принцип правової визначеності, принцип заборони звуження прав, належних учасникам судового процесу. Ці принципи, на переконання Верховного Суду, свідчать на користь розгляду спорів про визначення та сплату(стягнення) грошових зобов’язань (податкового боргу) адміністративними судами.
Отже, однозначно говорити про правову визначеність у питанні розгляду зазначених спорів у межах справи про банкрутство господарським судом чи згідно з правилами адміністративного судочинства адміністративним судом можна буде після висловлення Великою Палатою своєї позиції у справі №140/704/19. - Спори щодо предметної юрисдикції. Ліквідація.
Верховний Суд в постанові від 08.09.2020 р. у справі № 320/6098/19 дійшов висновку, що спір про зобов’язання ліквідаційної комісії прийняти кредиторські вимоги податкового органу до реєстру вимог кредиторів не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів. На переконання Верховного Суду, такий спір потрібно вирішувати в порядку господарського судочинства, оскільки позовні вимоги стосуються виконання грошових зобов’язань товариства щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) у процедурі ліквідації юридичної особи. - Щодо проведення перевірки, визначення податкових зобов’язань після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Верховний Суд постановою від 23.04.2020 р. у справі № 813/3342/16 скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та виніс нове рішення провідмову в задоволенні позову платника податків про скасування податкових повідомлень-рішень і податкової вимоги.
У цій справі суди дійшли висновку, що оскільки постановою господарського суду порушено провадження про банкрутство та введено мораторій, то увідповідача не було правових підстав призначати та проводити перевірку підприємства, визнаного банкрутом, і розраховувати пеню за зобов’язаннями, що вважаються погашеними.
Верховний Суд зазначив, що боржник звільнений від відповідальності лише за невиконання зобов’язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов’язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Для підкріплення цієї позиції Верховний Суд послався на постанову від 23.10.2019 р. у справі № 2340/4157/18 у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду, у якій судова палата відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11.09.2018 р. (справа №823/2240/17) і від 14.05.2019 р. (справа № 2340/4250/18). Крім того, Верховний Суд послався на аналогічну правову позицію в постановах від 06.11.2018 р. у справі № 820/17352/14 (К/9901/8561/18), від 14.11.2019 р. усправі № 580/708/19 (К/9901/22610/19), від 18.11.2019 р. у справі №2340/4224/18 (К/9901/7707/19), від 10.12.2019 р. у справі № 2340/4387/18(К/9901/30412/19). - Щодо наслідків відкриття ліквідаційної процедури у справі про банкрутство платника податків.
У постанові від 18.12.2019 р. у справі № 808/3975/13-а Верховний Суд роз’яснив, що наслідки відкриття ліквідаційної процедури стосуються всіх вимог кредиторів, включно з поточними. Зокрема, з дня ухвалення постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута. На користь зазначеної правової позиції Верховний Суд навів аналогічні правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 22.08.2019 р. у справі №812/2468/14, від 25.06.2019 р. у справі № 826/22478/15.
© ТОВ “Інформаційно-аналітичний центр “ЛІГА”, 2021© ТОВ “ЛІГА ЗАКОН”, 2021
Зверніть увагу