Анастасія Бондаренко, адвокат, юрист
Primary Advisors LLC
В Україні воєнний стан все ще триває, тож, як наслідок, відбулося зменшення українського експорту. Відповідно до інформаційних даних Асоціації підприємств інформаційних технологій України підраховано відсотковий показник коштів за експорт товару. Отже, у 2022 році експорт товарів з України зменшився в коштах на 35 %, до $ 44,1 млрд. Водночас, попри те, що ми перебуваємо у стані війни, усе-таки нам не слід забувати, що митні органи передусім є державним органом, покликаним контролювати правильність внесення відомостей до митної декларації, що інколи руйнує наше уявлення про справжню демократичну та незалежну країну. Тому питання щодо визначення митної вартості товарів і механізму контролю за її визначенням є важливими, необхідними та першочерговими.
Більшість рішень митниць ґрунтуються не на обставинах конкретної справи, а на обсягах запланованих фінансових надходжень до бюджету. Тож дуже часто маємо необґрунтоване та безпідставне завищення митної вартості.
Водночас суб’єкт господарювання має або погодитися з визначеною митними органами митною вартістю, або оскаржити відповідне рішення.
За даними звіту Державної митної служби України, було встановлено, що за період дії воєнного стану починаючи з 2022 року суди розглянули понад 2697 справ, з них 2106 справ (78 %) було вирішено саме на користь суб’єкта господарювання. Цікавим вбачається те, що 1555 справ стосувалися саме оскарження рішень про коригування митної вартості товарів.
Отже, між органами митної служби та декларантами виникають різні види митнихспорів. До найпоширеніших належать спори, пов’язані з визначенням і коригуванням митної вартості товарів, переміщуваних через митний кордон України, а також витребуванням додаткових документів.
Тож розгляньмо оскарження рішень митних органів про коригування митної вартості товарів та необґрунтованого витребування додаткових документів на прикладах. По-перше, така насиченість оскаржень рішень пов’язана з тим, що під час визначення митної вартості митні органи зловживають наданим їм правом витребувати додаткові документи, що підтверджують суму, яку було сплачено за товар або яка підлягає оплаті. По-друге, митні органи мають право вимагати надання додаткових підтверджень лише у випадку, якщо надані самостійно декларантом документи містять розбіжності, мають ознаки підроблення або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складників митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни.
Так, постановою Верховного Суду від 20.02.2018 р. у справі № 809/1884/16 суд визнав ухвалене рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправним і зазначив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може бути тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідності характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів тощо. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов’язковою, оскільки із цією обставиною закон пов’язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення справжньої митної вартості товарів.
Верховний Суд у постанові від 14.05.2019 р. у справі 820/2474/16 зазначив, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов’язковою, оскільки саме із цією обставиною закон пов’язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення справжньої митної вартості товарів.
У постанові Верховного Суду від 13.04.2023 р. у справі № 200/6415/20-а , що пов’язана з розглядом позову ПАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь” до Азовської митниці Держмитслужби, суд зазначив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може бути тільки в разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. За обставинами справи, декларант заявив митну вартість на товар (феросплав фероніобій) відповідно до зовнішньоекономічного контракту й надав усі наявні документи, за якими було визначено митну вартість. Однак підставою для витребування від декларанта додаткових документів митниця визначила розбіжності з відомостями інформаційного ресурсу “Asian Metal”, які було встановлено під час проведення митних процедур. Також митниця посилалася на можливий взаємозв’язок між декларантом і продавцем товару, що вплинуло на заниження митної вартості товару в контракті.
Як висновок, суд констатував, що виявлена різниця між вартістю товару, задекларованого особою, і вартістю тотожних товарів згідно з інформаційними ресурсами в інтернеті не свідчить пропорушення з боку декларанта та не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників інфоресурсів. Суд зазначив, що митний орган на виконання вимог митного законодавства не надав обґрунтованих підстав вважати, що наявний взаємозв’язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
У постанові Верховного Суду від 20.06.2023 р. у справі № 1.380.2019.006247 суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, водночас сумніви відповідача щодо складників митної вартості імпортованого товару ґрунтуються лише на припущеннях і жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов’язковою умовою,оскільки із цією обставиною закон пов’язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення справжньої митної вартості товарів.
Як висновок, суд зауважив, що сумнів митного органу щодо складників митної вартості імпортованого товару заснований лише на припущеннях і жодним чином не обґрунтований і не підтверджений. Суд наголосив, що принцип ухвалення рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є орієнтиром під час реалізації повноважень владного суб’єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням установленої законом процедури. Критерій ухвалення рішення, учинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для ухвалення рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб’єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов’язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення в конкретній ситуації. Суб’єкт владних повноважень повинен уникати ухвалення невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим і відповідати вимогам ч. 2 ст. 55 МК України .
У постанові Верховного Суду від 14.09.2023 р. у справі № 814/1262/16 зазначено, що висновок судів попередніх інстанцій про те, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картка відмови у прийнятті митної декларації є протиправними, а надані позивачем до митного оформлення документи є достатніми для здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, не мають розбіжностей і суперечностей, містять усі відомості, що підтверджують числові значення складників митної вартості товарів на підтвердження задекларованої митної вартості ввезеного товару, є правильним. На думку суду, витребувати потрібно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачено ст. 53 МК України . Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
ВИСНОВОК:
Враховуючи викладене, митні органи мають право вимагати лише конкретні документи для підтвердження митної вартості товарів і лише в разі, якщо є обґрунтовані сумніви у правдивості поданих відомостей, водночас має бути визначено конкретний перелік обставин, що є причиною для сумнівів у таких справах. За загальним правилом дії митниці щодо витребування додаткових документів від декларанта повинні відповідати принципу розсудливості.
Проаналізувавши судову практику, слід зазначити, що доводи митних органів у разі коригування митної вартості суди часто визнають формальними та безпідставними, унаслідок чого рішення митного органу про коригування митної вартості визнають протиправним.
© ТОВ “Інформаційно-аналітичний центр “ЛІГА”, 2024
© ТОВ “ЛІГА ЗАКОН”, 2024