Олексій Палій, адвокат, керуючий партнер
Primary Advisors LLC
Вікторія Висоцька, старший юрист
Primary Advisors LLC
2025 рік став переломним для господарського права України. Втрата чинності Господарського кодексу України (ГКУ) докорінно трансформували нормативне поле. Відтепер регулювання договірних відносин остаточно перейшло до Цивільного кодексу України (ЦКУ) та спеціального законодавства.
Водночас, законодавець не передбачив спеціальних перехідних положень для вже укладених господарських договорів, які базувалися на нормах ГКУ. Такі договори залишаються чинними до завершення строку їх дії або припинення. Проте суб’єктам господарювання варто невідкладно переглянути свої шаблони договорів і оновити положення, що містять посилання на ГКУ, оскільки з моменту скасування ГКУ тлумачення таких договорів здійснюватиметься виключно за нормами ЦКУ та актуальною судовою практикою, яка знаходиться в процесі формування.
Мін’юст у своїх роз’ясненнях від 05 травня 2025 року («Господарський договір: порядок укладання, зміни та розірвання») підтвердив, що після 28 серпня 2025 року господарські договори регулюються загальними нормами ЦКУ. Це означає, що питання їх укладання, істотних умов, форми, моменту виникнення, а також порядок зміни чи розірвання визначаються положеннями глав 52 і 53 Цивільного кодексу.
Таким чином, відмова від ГКУ означає не лише зміну законодавчої бази, а й необхідність внесення змін до договірної роботи бізнесу, з урахуванням нових правил.
Оперативно-господарські санкції: порівняння ГКУ та ЦКУ
- У ГКУ (ст. 235–237) існував окремий інститут оперативно-господарських санкцій. Його обов’язкові ознаки були такими:
- одностороннє застосування – тобто без доведення вини, сторона могла самостійно, без звернення до суду відмовитись від простроченої продукції, зупинити поставки або зменшити обсяги виконання зобов’язань за договором тощо, але за умов, що такі оперативно-господарські санкції були передбачені в договорі або в спеціальному законі.
- оперативність – санкції діяли негайно.
- захисний характер – їх мета полягала не у покаранні контрагента за договором, а в оперативному відновленні виконання обов’язків.
- законодавча конкретизація – у ГКУ були прямо перелічені види таких санкцій та умови їх застосування.
- У ЦКУ (ст. 611 та інші норми) термін оперативно-господарські санкції не використовується, але їх суть може бути інтерпретована через окремі наслідки порушення зобов’язань. Ці наслідки застосовуються за умов, якщо вони прямо передбачені законом або договором, і до них можна віднеси:
– припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, відмова від договору або розірвання договору (ст. 615, 651 – 653 ЦКУ);
– зміна умов зобов’язання;
– зупинення зустрічного виконання (ст. 538 ЦКУ);
– інші наслідки, прямо передбачені договором або законом.
На відміну від ГКУ у ЦКУ діє загальне правило (ст. 614): підставою застосування відповідальності є вина боржника.
За виключенням вини, як обов’язкового елементу відповідальності, а також спеціальної деталізації видів та способів застосування оперативно-господарських санкцій, яка була передбачена в ГКУ, ЦКУ зберігає ті норми, які врегульовують ті самі правовідносини і дають можливість суб’єктам цих правовідносин сформулювати їх в подібному вигляді, як вони були сформульовані в ГКУ, однак вже в договорі між ними.
Перевага в застосуванні норм ГКУ в основному мала місце за рахунок їх адаптованості саме до господарських правовідносин і надавала можливість їх прямого застосування в договорі.
Судова практика 2025 року (після скасування ГКУ)
Після втрати чинності Господарського кодексу України 28 серпня 2025 року, судова практика демонструє стійке переорієнтування виключно на положення Цивільного кодексу України та спеціальні закони. Нижче наведено приклади актуальних судових рішень, що ілюструють нові підходи до вирішення господарських спорів:
- У справі № 922/2382/25 (11.09.2025) суд стягнув борг за електроенергію на підставі ст. 610 – 612, 625 ЦКУ, відмовившись застосовувати будь-які положення ГКУ.
- У справі № 904/3983/25 (12.09.2025) підтверджено право кредитора вимагати повернення передоплати за пальне, а суд прямо вказав на необхідність закріплювати механізм повернення у договорі.
- У справі № 367/11292/24 (03.09.2025) суд відмовив у вимозі утримати частину коштів без виконання робіт, підкресливши: санкції повинні бути чітко прописані в договорі.
Ці рішення підтверджують: тепер саме договір набирає більшої ваги як інструмент захисту прав та інтересів у господарських відносинах. Напрацьована судами практика як результат системного аналізу та інтерпретації саме норм Господарського кодексу України може втрачати свою актуальність, а значна частина правових позицій Верховного суду може бути переглянута. Залишається сподіватись, що рівень захищеності суб’єктів звернення до суду та доступності судової системи не знизиться, а навпаки підвищиться, через можливість більш широкої адаптації доктринальних позицій класичного цивільного права, які є усталеними в країнах романо-германської сім’ї – спадоємців римського права.